13 грудня - Андрія

13 грудня - свято Калити.

Ніч з 12 на 13 грудня непроста. Вона наповнена чаклунством і чарами, і в ніч на Андрія Первозданного кожна дівчина може перетворитися в ворожку, чаклунку, відьму – кому що ближче – і нагадати собі нареченого-переодягненого.

В народі 13 грудня називають святом Калити.

На Андрія неодруже­на молодь знову задумується над своїм майбутнім, адже через місяць, після Водохрещі, тобто після19 січня, почнуться зимові весілля. Тому ряд магічних ритуалів та гадань направлені на те, щоб причарувати судженого або дізнатися, чи відбудеться весілля цієї зими, а чи доведеться дівувати.

Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами і розвагами андріївські, як і катерининські, вечорниці припадали на час Пилипівського посту і не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію, не дали бажаних наслідків. Вечорниці на Катерини і Андрія, як і інші свята, все більше втрачали свою магічну функцію і перетворилися на своєрідну забаву і привід, щоб зібратися неодруженій молоді. 

13 грудня вважають парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, причому – їм за це нічого не буде!

             ПАРУБОЦЬКІ ЗБИТКИ

У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує". Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Вночі могли зняти ворота чи розібрати паркан, забрати воза, плуга, борону тощо і позакидували їх на дах хати чи хліва або занести в інший бік села. Навіть шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч...

Такі забави не випадкові, етнографи вважають їх “ритуальними бешкетуваннями”, що колись символізували усунення перешкод на шляху до бажаного шлюбу. Отже вранці дехто із господарів знаходив свого воза на даху клуні, а від хат, де жили дівчата на виданні, з’являлись стежки до їхніх залицяльників, позначені буряковим квасом чи потрушені соломою. 

ПРИКМЕТИ

День Андрія Первозванного є одним із найтаємничіших і найцікавіших свят. На Андрія традиційно ходили слухати воду під льодом річок та в колодязях. Якщо вода не шумить — на хорошу зиму, коли ж бурлить та хвилюється — чекай морозів та завірюх.

Також дивилися на вогонь: “Червоний вогонь в печі – на холоднечу, білий – на відлигу”, “Нагорівше вугілля на скіпі крутиться – до морозів”.

В давнину говорили: «Якщо на Андрія холодно і ясно — хороший знак, а коли тепло — поганий». Побутував і такий вислів: «Якщо в Андріїв день піде сніг та вляжеться, то ще 110 днів пролежить».

 На Андрія жінки не пекли хліба, не шили і не пряли.
А дівчата в ніч на Андрія можуть спробувати дізнатися про свою долю. За народними традиціями, вони сходилися на вечорниці до однієї хати ввечері 12-го грудня, жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрук­ти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще за дня варила ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю.

Після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку... 

ВОРОЖІННЯ

Найбільше місця на Андріївських вечорницях відведено гаданням, чого тільки не придумують дівчата і па­рубки, щоб дізнатися про майбутню долю. Одним із найбільш поширених прийомів любовної магії приурочених до дня Андрія, було «засівання конопель». Пізно ввечорі, коли темно, дівчина набирала в пелену насіння коноплі (інколи льону, маку, тощо). Виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала:

Андрію, Андрію!

Конопельку сію;

Спідницею волочу,— 

Заміж вийти хочу. 

Потім набирала жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносила до хати і, коли сніг розтавав, лічила насіння: якщо кожна зернина мала пару – добрий знак. 

Є безліч варіантів ворожінь на Андрія. Всі вони дозволяють доторкнутися до чогось містичного та вищого, а також проявити фантазію. Адже важливо не те, що вийде в результаті гадань, а те, щоб компанії дівчат було весело, а ворожіння стало непоганим приводом просто зібратися разом.

Більшість продуктів на Андріївські вечорниці приносили парубки, це була парубоча складка, проте дівчата теж брали в ній участь. Кожна дівчина приносила муку і брала участь у приготуванні калити.

 Крім калити, дівчата випікали бала­бушки для гадання. Воду на балабушки потрібно було нести з кринички чи ополонки в роті. Не кожній дівчині це вдавалося з першого разу. Хлопці пере­стрівали дівчат, про щось запитували, смішили, дівчата, заливаючись сміхом, розбризкували всю воду. Декому по 5-6 разів доводилось бігати до ополонки.

Страви в цей день були пісні: різноманітні каші, капусняки, горох, голубці, гриби, риба, а надто вареники, з чим їх тільки не готували з капустою і картоплею, з смаженою цибулею і квасолею, вишнями, а також спеціально позначені для хлопців з сіллю, перцем, мукою, попелом або клоччям.

Звичайно, були і інші гадання, наприклад: потрібно було спекти великий солоний корж та з`їсти його на ніч; наречений повинен був приснитися та подати пити. Або ж взяти по наперстку пшеничного борошна та солі, розбовтати все це у воді та випити перед сном. Вночі захочеться пити і тоді присниться наречений, який подасть води.

А ще колись пекли солоні коржики і лягаючи спати, одну половинку коржика з`їдали, а іншу клали під подушку. Наречений мав прийти вві сні, щоб з`їсти другу половинку.

Рано-вранці, на Андрія, дівчина, прокинувшись, підв`язувалася поясом, цілий день молилася і нічого не їла, а лягаючи спати, знімала пояс та клала його навхрест під подушку, при цьому голосно казала:

Живу в Києві на горах,
Кладу хрест в головах;
З ким вінчатися,
З ким заручатися,
З тим і за руки держаться.

Вночі обов’язково мав з’явитися наречений, або як його ще називали – «Доля».

На квасолинках або горошинах

Варто сконцентруватися на задуманому, повторюючи про себе заповітне бажання або хвилююче запитання, при цьому тримай у руках жменю квасолинок або горошинок. Потім опусти їх у мисочку та починай вибирати по зернятку, примовляючи на кожне зернятко «збудеться», «не збудеться» (як варіант: «так», «ні», «можливо»).

У ніч на Андрія усамітнися в кімнаті, щоб тобі ніхто не заважав. Подумай про те, яких змін ти хочеш в особистому житті — вийти заміж, зустрічатися з гідним чоловіком, бути коханою або бути вільною.

Візьми мисочку та насип туди пшениці, потім опусти в неї каблучки — золоту, срібну, з дорогоцінним каменем, просту. Перемішай із пшеницею, зробивши так, щоб каблучки не було видно.

Заплющ очі, ще раз подумай про потаємне — і тягни каблучку. Попалася срібна — зустрінеш другу половинку, золота — одержиш запрошення вийти заміж, із камінчиком — будеш кохана, проста — шукатимеш свою долю.