4 грудня християни східного обряду святкують Введення
до храму пресвятої Богородиці Діви Марії.

4 грудня християни
східного обряду святкують одне з 12-ти Великих церковних свят – Введення
до храму пресвятої Богородиці Діви Марії. Також у народі це свято має ще одну
назву - Третя Пречиста.
Релігійна основа
свята – це історія про народження Богородиці – Діви Марії.
Батьки Діви
Марії довго не мали дітей і просили про допомогу Бога, а натомість дали
обітницю: якщо в них народиться немовля, то вони віддадуть його в служіння
Господу в Єрусалимський храм. Тож коли в них народилися дівчинка і їй
виповнилося 3 роки, Йоаким та Анна дійсно відвели її в храм. Первосвященик
зустрів її в храмі та повів у святая-святих, у те приміщення, до якого з усіх
людей лише сам ходив з очисною жертовною кров'ю. Від цього дня дитина жила в
храмі, присвячуючи свій час богоугодним справам: рукоділлю, молитвам і читанню
Святого Письма, аж до заручин із Йосифом.
На цьому святі
замикається осінній сезон і починається зимовий. Саме тому його
ще називають "воротами зими". На Рівненщині ж приповідали:
"Введення прийде, свят наведе". Адже саме після Третьої
Пречистої починається ціла низка улюблених зимових свят: Катерини, Андрія,
Варвари, Сави, Миколи, Ганни, а наприкінці – Різдво, Новий рік за старим
стилем та Водохрещі.
Введення чітко
ділить рік господарські цикли: до свята можна копати землю, а після
– суворо заборонено аж до Благовіщення: земля має відпочити й на наступне
літо сили набратися.
Саме тому жінки
для господарських потреб запасалися глиною на цей період. Крім того, з
цього моменту до дев'ятого четверга від Різдва Христова не можна було терти
коноплі, оскільки таким чином можна накликати на себе зневагу від людей, а на
поля бурю. До бурі на полях, за народними уявленнями, може призвести й прання
білизни праником на водоймах.
В роботі
"Народився Календар" Івана Франка описаний, напевно, найцікавіший
звичай Третьої Пречистої. Як на Новий Рік (а також і на Різдво і на
Великдень) той, хто перший прийде на Введення до хати, буде першим
"полазником", тобто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому
сусіди стримуються заходити на Введення зранку до чужої хати, щоб потім не
було нарікання, що то вони принесли нещастя: "Коли ввійде (першим)
молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то це добра
ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж
увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось
зичити, — то це злий знак". Якщо цього дня хтось сторонній
захоче щось позичити, то люди можуть запідозрити щось недобре. Це
вважалося дуже поганою прикметою.
Ще на Введення
обсипали того корови сім'ям і мастили маслом вим'я, щоб вони давали багато
молока, а обкурювали їх для того, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Якщо цього дня
хтось сторонній захоче позичати щось — недобрий знак.
Крім
того, це свято пов'язували також з культом померлих. Мовляв, у цей день
Господь відпускає душі праведних, аби вони могли побачити, «увидіти», своє
тіло, звідси існує ще одна назва свята — Видіння, тому категорично
забороняється цього дня шити.
З приходом зими
на селі, як правило, уже всі господарські роботи завершено, люди починають
готуватися до зимового циклу свят. Відчувається наближення традиційного
часу зимових розваг селян, часу таємничого ворожіння, угадування
майбутнього, долі, що найбільшою мірою, звичайно, цікавить молодих
незаміжніх дівчат. А поки що молодь допомагає старшим.
Ворожили з
різних прикмет, який буде новий господарський рік:
Скільки на
"Введення" води, стільки на Юрія трави.
Як горобець
нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія
(6 травня) трави.
Як буде на
Введення в сліду вода, то на Юрія трава.
Як є на Введення
вода, то буде в мисці / вліті молоко.
Введенські
морози ще зими не роблять.
Як ляже глибока
зима, то готуй глибокі закрома.
Немає коментарів:
Дописати коментар